Історія дня Святого Миколая

                                                                                  

День святого Миколая, єпіскопа міста Миру в Малій Азії, припадає на 19 грудня.

        Свято Миколая прийшло до нас 1088-1089р. за часів князя Всеволода Ярославовича. І в церковному календарі називається „Празник Святого Отця нашего Миколая, архієпіскопа Мир Ликійських Чудотворця”.

          Історія свідчить, що Миколай жив за часів імператора Костянтина (І V ст.) і був архієпископом у Мирах. Народився у багатій сім”ї і зріс доброю і чуйною до чужої біди дитиною.

         Не довго тривало щасливе дитинство, бо батьки померли дуже рано. І хоча хлопчикові нічого не бракувало, він жив під опікою родичів, все ж таки відчував нестачу батьківської ласки і любові. Маленький сирота все частіше тікав з багатого будинку до друзів, дітей убогих батьків, котрі жили в темних глиняних хатах і нерідко йшли спати голодними.

         Найбільше бідувала родина Петруся. Батько був вже дуже старим і немічним, мати лежала хвора, а сам Петрусь бігав у холод босим. Ввечері Микола тихенько, щоб слуги не бачили, побіг до комори, набрав у торбину борошна, налив пляшку олії, набрав повні кишені яблук, відшукав пару теплих панчіх та нові постільці, та сховав усе у велику торбу.

         Вранці старий батько знайшов торбу коло свого порогу і не міг натішитися дарунками. А хто це міг зробити і кому дякувати не знав.

        Минули роки. Миколай став священиком. Віддав усе своє майно бідним людям і скрізь чинив тільки добро. Одного разу він врятував невинного чоловіка, батька багатьох дітей, від страти, запропонувавши за те своє життя, проте помилували обох.

         Розповідають ще про бідняка, в якого було три дочки. І ось однієї ночі, коли всі спали, Миколай підійшов тихо до хати і через вікно поклав їм мішечок з золотом. Тож ці гроші дісталися старшій у придане. Теж саме відбулося і з середньою дочкою. Чоловік той не дізнався, хто носив ті мішечки, однак вирішив прослідкувати, аби подякувати. Він чатував ночами, щоб побачити людину, яка врятувала їх від голоду. І в третій раз, він таки побачив Миколая і зі сльозами на очах дякував йому. Миколай тоді дуже засмутився, що його викрили і попросив чоловіка нікому не розповідати, що він його бачив.

        Священик   Миколай своїм милосердям заслужив винагороду у Бога – благодать творіння чудес. Після смерті його було визнано святим, а мощі 1087р. перенесено у м. Бар, що в Італії, де їх було перезаховано. І от з того часу кожного року на день Ангела Св. Миколая 19 грудня ми справляємо це, улюблене всіма, свято.

         В цю ніч усі мають бути щасливі. І ті, що роблять дарунки і ті, що отримують. А найбільше щастя робити добро. Зазвичай маленьким дітлахам ховають дарунки під подушку, аби вранці дитя могло натішитися бажаним і таким довгоочікуваним даруночком.

          З давніх-давен День св. Миколая святкували весело. Завчасно готували маленькі даруночки, пекли печиво, варили пиво, запрошували музик, скликали гостей. І звичайно ж чекали найголовнішого нічного гостя – Миколу-Чудотворця, запалювали свічки, читали молитви...

          Кажуть, Миколай увесь день напередодні свята працює, він випікає зірочки в дарунок дітям. Однак ці зірочки, потрапляючи до лантуха Миколи, перетворюються, стають схожими на свого майстра. Тож печиво, яке діти знаходять під подушкою вранці – звуть миколайчиками.

       Ще у народних легендах та переказах, святий Миколай виступає як покровитель рибалок, хоронитель від стихійних лих та опікун диких звірів.

        Однак усе встигнути один він не може, йому повсякчас допомагають добрі ангели. Де лихо чи халепа, має линути молитва до Миколая-Чудотворця. Він і допоможе в скрутну годину і порадить і втішить. Проте не можна ображатися, коли допомога не надійде швидко. Адже Микола на небі не сидить, він на землі добро робить.

Переглянути мультфільм з дітьми про Святого Миколая можна ТУТ.

20 листопада Всесвітній день дитини

20 листопада Всесвітній день дитини

Всесвітній день дитини − свято, започатковане у 1954 році рішенням Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних націй. Саме ООН звернула увагу світової спільноти на необхідність досягнення взаєморозуміння з дітьми та забезпечення умов для повноцінного розвитку. Свято також відзначається в день, коли Організація Об’єднаних націй прийняла декларацію прав дитини. Це відбулося в 1959 році. Крім того, 20 листопада 1989 року була підписана міжнародна конвенція про права дитини.

Права, викладені в Конвенції, умовно можна поділити на три частини:

- Забезпечення: право володіти певними речами, отримувати певні послуги та мати доступ до того й того (мова йде про ім’я та громадянство, медичний догляд, освіту, відпочинок та ігри, опікування інвалідами, сиротами та біженцями).

- Захист: право бути захищеним від дій, що завдають шкоди дитині (наприклад, від розлучення з батьками, залучення до воєнних дій, комерційної, економічної чи сексуальної експлуатації, фізичного чи психічного знущання тощо).

-Участь: Дитина має право бути почутою, коли приймаються рішення, що стосуються її життя. Підростаючи, дитина повинна мати дедалі більше можливостей брати участь у житті суспільства, готуватися до самостійного життя, користуватися правами свободи думки та слова, вибору культури, релігії та мови.

Серед головних проблем, про які зазвичай згадують у цей день, можна назвати дитячу смертність. За статистикою Всесвітньої організації охорони здоров’я, на сьогоднішній день в світі помирає близько 11 мільйонів дітей молодше п’яти років. Безліч дітей вже в самому малому віці стають інвалідами, не отримують необхідного рівня освіти, якісної медичної допомоги та інших необхідних умов для нормального життя.

На сьогодні саме 20 листопада фігурує в офіційних документах цієї міжнародної організації. Підписавши Конвенцію ООН про права дитини, Україна взяла на себе ряд зобов’язань із поліпшення добробуту дітей. 27 лютого 1991 року Верховна Рада України ратифікувала цю Конвенцію постановою №789XII (78912), яка набула чинності 27 вересня 1991 року.

Факти, над якими варто замислитися!

- Сьогодні у світі проживає 7 млрд. жителів, четверта частина яких – діти і підлітки.

- Кожна четверта дитина у світі живе у небезпечних, нестабільних умовах.

- Власна думка кожної дитини має для суспільства таку ж вагу, як і думка дорослої людини. Вчені довели, що діти, маючи невеликий життєвий досвід і рівень знань, успішно вирішують важливі завдання, витрачаючи на це менше часу, ніж дорослі. І вже тому заслуговують на повагу.

- В Україні зараз існує понад 400 громадських об’єднань, які працюють для дітей і разом з дітьми. В нашій державі діє спеціальний закон про молодіжні та дитячі громадські організації.

- Щороку в Міжнародний день дитячого мовлення, який припадає на середину грудня, понад 2000 теле – і радіокомпаній світу роблять все для того, щоб це право стало реальністю для дітей. Постійно зростає кількість дітей, які беруть участь у керівництві радіохвилями і демонструють свої таланти усіма можливими засобами.

- У світі 10% населення, переважно жінок і дітей, змушені жити менш ніж за 1 долар на день. У багатьох країнах 10% дітей живуть нижче межі бідності. 30% дітей віком до 5 років страждають від сильного чи середнього недоїдання.

- Щороку у світі від хвороб вмирає до 5 млн. дітей, з них 3,5 млн. – від хвороб, які можна вилікувати.

- В Україні 169 тисяч дітей проживають у неблагополучних сім’ях.

- Близько 250 млн. дітей у країнах, що розвиваються, працюють. Багато з них – на шкідливому і виснажливому виробництві.

- В Україні майже 120 дітей із кожних 10 тисяч є інвалідами.

- У загальноосвітніх навчальних закладах України навчаються понад 100 тисяч дітей з особливими потребами.

Джерело: http://slavmmc.at.ua/news

Розкажи дитині про Україну: 12 патріотичних мультиків

Телеканал ПлюсПлюс підготував для дітей серію цікавих мультфільмів про Україну «Це – наше і це – твоє», які можуть допомогти батькам розповісти дітлахам про винаходи українців а також можуть бути  залучені педагогами до проведення занять.

Ознайомитись з мультфільмами можна ТУТ.

Шановні колеги!

На сторінці «Говоримо  про важливе» розміщено інформацію щодо нагальних питань впровадження Закону України «Про освіту». Читаємо та ознайомлюємося.

Дитячий темперамент

Дитячий темперамент - виховання дитини з урахуванням індивідуальних особливостей

Всі ми знаємо, що у відносинах з дорослими людьми треба обов'язково враховувати характер людини, але от при вихованні дітей більшість батьків абсолютно забувають про індивідуальний підхід. Але ж це наріжний камінь виховання - щоб виростити гармонійну особистість, потрібно стимулювати розвиток саме ті і м'яко придушувати яскраво виражені риси характеру.

 Згідно традиційній медицині будь-якої людини (і дитини теж) можна віднести до одного з чотирьох типів темпераменту - холерик, меланхолік, флегматик чи сангвінік. Щоб правильно визначити темперамент дитини, треба за ним уважно поспостерігати протягом декількох тижнів, помічаючи основні особливості поведінки. Після цього, визначивши тип темпераменту, можна будувати з ним продумані відносини.

 Дитина холерик  - активний, неспокійний, настрій швидко змінюється, іноді агресивний. Такі діти люблять галасливі колективні ігри, швидко запам'ятовують інформацію - але, на жаль швидко її забувають. Легко переносять нову обстановку, тому походи в садок і школу для них не проблема. Швидко заводяться, беручи участь у грі, або якщо в руки потрапила нова іграшка. Можливо, тому вони насилу засинають вечорами і їх практично неможливо вкласти спати вдень. Всі процеси в організмі дитини холерика йдуть швидко - це стосується і запам'ятовування нової інформації і одужання після хвороб.

 Особливості виховання. Організм дитини холерика до краєм наповнений енергією - завдання батьків спрямувати цю енергію в потрібне русло, паралельно виробляючи увагу і посидючість. Батькам дитини холерика треба обов'язково з ним займатися спортом або ще краще віддати його в спортивну секцію. Вид спорту принципової ролі не грає - головне, щоб стався викид енергії. Вже після цього з дитиною можна займатися справами, які вимагають посидючості - підготовка до школи, читання книг, настільні ігри і так далі. Також з дитиною холериком треба обов'язково гуляти на природі, такі діти не люблять закритих просторів. Після прогулянки саме час зайнятися іграми, в яких потрібна спостережливість і увагу.

 Дитина меланхолік  - тривожний, стриманий, замкнутий, відрізняється розважливістю, неквапливістю. З таких дітей виростають консервативні дорослі, які вважають, що все нове - це добре забуте старе, але зроблене трохи гірше. Відмінна риса дітей меланхоліків - добре розвинена інтуїція, а так вони ростуть боязкими і невпевненими, дуже важко засвоюють нову інформацію, при цьому швидко втомлюються і відволікаються. Діти меланхоліки не люблять зміни місць, тому їх важко навчити ходити в садок або школу - через це вони можуть навіть захворіти або симулювати, зображуючи симптоми, помічені у дорослих. Люблять довго перебувати з дорослими навіть на шкоду ігор з дітьми. Дитину меланхоліка важко вкласти спати, зате вранці він готовий відразу ж до активних дій.

 Особливості виховання. Дитину меланхоліка дуже легко образити і, що важливо, він пам'ятає образи. Тому, спілкуючись з ним, треба стимулювати його розповіді про свої почуття і проблеми. Треба постійно заохочувати будь-які починання та ініціативу у дитини меланхоліка. Якщо і критикувати, то дуже м'яко - без криків, окрики та наказів - інакше це може призвести до закритості дитини від оточуючих, навіть батьків, що надалі зазвичай створює серйозні проблеми в школі та на роботі.

Дитина флегматик  - такі діти неквапливі, обачні, спокійні. З них виростають дорослі, які люблять все робити грунтовно. Напевно задумували і проектували єгипетські піраміди зодчі-флегматики. Дитина флегматик не любить проявляти емоції, тому здається, що йому все одно - виграв він чи програв у будь-якій грі або змаганні. При цьому вони вважають за краще спокійні ігри, і можуть довгий час збирати конструктор, не заважаючи дорослим. Дитина флегматик не любить нововведень у життя, він довго звикає до нової обстановки і новим друзям. Такі діти відрізняються гарним сном, але зате прокидаються вони важко і ще довго відходять від сновидінь. З таких дітей виростають дорослі, про які говорять що вони «сови».

 Особливості виховання. Діти флегматики позбавлені емоцій, а якщо вони і є, то дуже мізерні - тому завдання дорослих насамперед самим випромінювати позитивні емоції і намагатися заразити ними дитини. У дитині флегматик треба розвивати допитливість, найпростіше це зробити, максимально урізноманітнивши його дозвілля - гри у дворі, перегляд мультфільмів, походи на природу в цирк або зоопарк - все це буде позитивно впливати на розвиток дитини. З допомогою фізичних вправ треба розвивати спритність і рухливість - тому, чим раніше в дитячій кімнаті з'явиться турнік, шведська стінка і канат, тим краще.

 Дитина сангвінік  - душа будь-якої компанії: товариський, відкритий, легко сходиться з незнайомими дітьми, схильний до лідерства. Негативна риса характеру таких дітей - це відсутність страху і безтурботність. На перший погляд, такі діти знахідка для батьків і вихователів, але не все так просто. Діти сангвініки дуже часто не доводять розпочату справу до кінця, тому що беруться за будь-яке завдання не замислюючись, вистачить на це сил чи ні. З дитини сангвініка виростають дорослі оптимісти. Такі діти швидко забувають образи (вірніше вони їх взагалі не пам'ятають) і кожен день для них починається з «чистого аркуша». У шкільному віці діти сангвініки відрізняються гарною успішністю, але домогтися більшого результату їм заважає відсутність посидючості та терпіння. Діти сангвініки люблять рухливі колективні ігри - футбол, хокей, баскетбол.

 Особливості виховання. Як вже зрозуміло, сангвінікам не вистачає терпіння і завзятості - на вироблення цих якостей і треба звертати уваги батькам. Зробити це простіше за все при спільному читанні книг, складання конструктора або пазла. Треба мати на увазі, що самостійно дитина сангвінік цим займатися не буде - обов'язкова присутність дорослих. Треба стежити за тим, щоб такі позитивні якості, як життєрадісність і оптимізм не переросли в такі особливості характеру, як поверховість і мінливість.

 Принципово змінити характер людини, одержуваний при народженні практично неможливо, але: кожному під силу контролювати свої негативні якості, при цьому вирощуючи позитивні риси характеру. Саме на це треба робити упор батькам при вихованні дітей та підлітків.

Методична студія при КВЗН ХАНО

22 серпня 2017 року Комунальним вищим навчальним закладом «Харківська академія неперервної освіти» спільно з Департаментом науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації проведено методичну студію для спеціалістів місцевих органів управління освітою, методистів районних (міських) методичних кабінетів, відповідальних за організацію дошкільної освіти, заступників директорів з навчально-виховної роботи навчально-виховних комплексів обласного підпорядкування за темою «Завдання педагогічних колективів дошкільних навчальних закладів у контексті створення інноваційного освітнього простору Нової української школи».

      Під час методичної студії актуалізовано сутність педагогіки партнерства як етичного концепту та основи формування інноваційного освітнього простору Нової української школи; активізовано питання підвищення якості роботи дошкільних навчальних закладів щодо мовленнєвого розвитку та ігрової діяльності дітей; презентовано кращі практики роботи дошкільних навчальних закладів регіону; надано методичний кейс та методичні рекомендації щодо організації освітньої роботи в дошкільних навчальних закладах у 2017/2018 навчальному році. Я презентувала досвід роботи закладу з питання формування комунікативної та мовленнєвої компетенцій у дітей засобами гри.