Дитячий темперамент

Дитячий темперамент - виховання дитини з урахуванням індивідуальних особливостей

Всі ми знаємо, що у відносинах з дорослими людьми треба обов'язково враховувати характер людини, але от при вихованні дітей більшість батьків абсолютно забувають про індивідуальний підхід. Але ж це наріжний камінь виховання - щоб виростити гармонійну особистість, потрібно стимулювати розвиток саме ті і м'яко придушувати яскраво виражені риси характеру.

 Згідно традиційній медицині будь-якої людини (і дитини теж) можна віднести до одного з чотирьох типів темпераменту - холерик, меланхолік, флегматик чи сангвінік. Щоб правильно визначити темперамент дитини, треба за ним уважно поспостерігати протягом декількох тижнів, помічаючи основні особливості поведінки. Після цього, визначивши тип темпераменту, можна будувати з ним продумані відносини.

 Дитина холерик  - активний, неспокійний, настрій швидко змінюється, іноді агресивний. Такі діти люблять галасливі колективні ігри, швидко запам'ятовують інформацію - але, на жаль швидко її забувають. Легко переносять нову обстановку, тому походи в садок і школу для них не проблема. Швидко заводяться, беручи участь у грі, або якщо в руки потрапила нова іграшка. Можливо, тому вони насилу засинають вечорами і їх практично неможливо вкласти спати вдень. Всі процеси в організмі дитини холерика йдуть швидко - це стосується і запам'ятовування нової інформації і одужання після хвороб.

 Особливості виховання. Організм дитини холерика до краєм наповнений енергією - завдання батьків спрямувати цю енергію в потрібне русло, паралельно виробляючи увагу і посидючість. Батькам дитини холерика треба обов'язково з ним займатися спортом або ще краще віддати його в спортивну секцію. Вид спорту принципової ролі не грає - головне, щоб стався викид енергії. Вже після цього з дитиною можна займатися справами, які вимагають посидючості - підготовка до школи, читання книг, настільні ігри і так далі. Також з дитиною холериком треба обов'язково гуляти на природі, такі діти не люблять закритих просторів. Після прогулянки саме час зайнятися іграми, в яких потрібна спостережливість і увагу.

 Дитина меланхолік  - тривожний, стриманий, замкнутий, відрізняється розважливістю, неквапливістю. З таких дітей виростають консервативні дорослі, які вважають, що все нове - це добре забуте старе, але зроблене трохи гірше. Відмінна риса дітей меланхоліків - добре розвинена інтуїція, а так вони ростуть боязкими і невпевненими, дуже важко засвоюють нову інформацію, при цьому швидко втомлюються і відволікаються. Діти меланхоліки не люблять зміни місць, тому їх важко навчити ходити в садок або школу - через це вони можуть навіть захворіти або симулювати, зображуючи симптоми, помічені у дорослих. Люблять довго перебувати з дорослими навіть на шкоду ігор з дітьми. Дитину меланхоліка важко вкласти спати, зате вранці він готовий відразу ж до активних дій.

 Особливості виховання. Дитину меланхоліка дуже легко образити і, що важливо, він пам'ятає образи. Тому, спілкуючись з ним, треба стимулювати його розповіді про свої почуття і проблеми. Треба постійно заохочувати будь-які починання та ініціативу у дитини меланхоліка. Якщо і критикувати, то дуже м'яко - без криків, окрики та наказів - інакше це може призвести до закритості дитини від оточуючих, навіть батьків, що надалі зазвичай створює серйозні проблеми в школі та на роботі.

Дитина флегматик  - такі діти неквапливі, обачні, спокійні. З них виростають дорослі, які люблять все робити грунтовно. Напевно задумували і проектували єгипетські піраміди зодчі-флегматики. Дитина флегматик не любить проявляти емоції, тому здається, що йому все одно - виграв він чи програв у будь-якій грі або змаганні. При цьому вони вважають за краще спокійні ігри, і можуть довгий час збирати конструктор, не заважаючи дорослим. Дитина флегматик не любить нововведень у життя, він довго звикає до нової обстановки і новим друзям. Такі діти відрізняються гарним сном, але зате прокидаються вони важко і ще довго відходять від сновидінь. З таких дітей виростають дорослі, про які говорять що вони «сови».

 Особливості виховання. Діти флегматики позбавлені емоцій, а якщо вони і є, то дуже мізерні - тому завдання дорослих насамперед самим випромінювати позитивні емоції і намагатися заразити ними дитини. У дитині флегматик треба розвивати допитливість, найпростіше це зробити, максимально урізноманітнивши його дозвілля - гри у дворі, перегляд мультфільмів, походи на природу в цирк або зоопарк - все це буде позитивно впливати на розвиток дитини. З допомогою фізичних вправ треба розвивати спритність і рухливість - тому, чим раніше в дитячій кімнаті з'явиться турнік, шведська стінка і канат, тим краще.

 Дитина сангвінік  - душа будь-якої компанії: товариський, відкритий, легко сходиться з незнайомими дітьми, схильний до лідерства. Негативна риса характеру таких дітей - це відсутність страху і безтурботність. На перший погляд, такі діти знахідка для батьків і вихователів, але не все так просто. Діти сангвініки дуже часто не доводять розпочату справу до кінця, тому що беруться за будь-яке завдання не замислюючись, вистачить на це сил чи ні. З дитини сангвініка виростають дорослі оптимісти. Такі діти швидко забувають образи (вірніше вони їх взагалі не пам'ятають) і кожен день для них починається з «чистого аркуша». У шкільному віці діти сангвініки відрізняються гарною успішністю, але домогтися більшого результату їм заважає відсутність посидючості та терпіння. Діти сангвініки люблять рухливі колективні ігри - футбол, хокей, баскетбол.

 Особливості виховання. Як вже зрозуміло, сангвінікам не вистачає терпіння і завзятості - на вироблення цих якостей і треба звертати уваги батькам. Зробити це простіше за все при спільному читанні книг, складання конструктора або пазла. Треба мати на увазі, що самостійно дитина сангвінік цим займатися не буде - обов'язкова присутність дорослих. Треба стежити за тим, щоб такі позитивні якості, як життєрадісність і оптимізм не переросли в такі особливості характеру, як поверховість і мінливість.

 Принципово змінити характер людини, одержуваний при народженні практично неможливо, але: кожному під силу контролювати свої негативні якості, при цьому вирощуючи позитивні риси характеру. Саме на це треба робити упор батькам при вихованні дітей та підлітків.