Якщо дитина говорить погані слова

Маленькі діти впитують інформацію, як губки. Дуже часто серед цієї інформації попадаються не зовсім пристойні слова і вирази, які слід було б пропустити повз вуха. Але дитина саме їх і запам’ятовує краще всього, та й потім з великим задоволенням відтворює. Отже, що ж робити, якщо дитина лається? І чого робити не варто?
Якщо малюк у віці до 3-х років говорить погане слово/слова 

1.     В першу чергу запитайте дитину, де вона почула це слово. Тільки зробіть це абсолютно спокійно, неупереджено, не показуючи малюкові своєї емоційної реакції. Може бути таке, що дитина чула зовсім інше слово, яке зовсім не є лайкою, але перекрутила його на свою дитячу мову, і вийшло щось непристойне.

2.     Прослідкуйте за манерою спілкування в своїй сім’ї. Якщо хтось із вас вживає лайки в розмові, тоді несправедливо вимагати від дитини уникати цих слів … Не допоможуть навіть такі вмовляння, що ці слова можуть вживати тільки дорослі, а діткам поки не можна. У такому випадку дитина робить закономірний висновок: оскільки лаятися можна тільки дорослим, значить, якщо я лаюся – я дорослий. Тоді малюк буде лаятися, щоб здаватися дорослим.

3.     Знайдіть джерело, від якого малюк чує такі слова і, якщо є можливість, постарайтеся це джерело “знешкодити” (обмежте спілкування, попросіть стримуватися при дитині).

4.     Ви можете спробувати розповісти дитині, що це слово виховані люди не говорять, що вам неприємно чути такі слова, що вам не подобається, коли люди говорять так. Але ваші переконання з великою ймовірністю ні до чого не приведуть. Хоча сказати це дитині все-таки варто.

5.     Не акцентуйте увагу на висловлюваннях дитини. Ні в якому разі не смійтеся (інакше ви покажете дитині, що погане слово вас веселить, і дитина буде продовжувати його вживати, щоб насмішити вас). Не сваріть дитину, не соромте її (адже таким чином ви покажете дитині значимість того, що він вимовив це слово, а це викличе у нього бажання ще і ще говорити такі слова, щоб знову і знову викликати реакцію у мами). Взагалі не варто дуже емоційно реагувати, щоб не акцентувати на цьому увагу. Просто зробіть вигляд, що цього слова малюк взагалі не вимовляє. Якщо не звертати увагу, то через день-два дитина сама забуде це слово.

Діти, котрим більше трьох років, (вік вказано приблизно, оскільки кожна дитина розвивається своїми темпами) вже усвідомлено використовують лайку.

1.     Як і в попередньому випадку обмежте спілкування дитини з джерелом лайок

2.     Слідкуйте за спілкуванням в сім’ї

3.     Не акцентуйте увагу зайвий раз, якщо дитина сама не помітила, як вимовила непристойний епітет, але старшим діткам слід обов’язково показати своє ставлення до таких слів.

4.     Можливо, дитина таким чином хоче привернути вашу увагу, або продемонструвати свою силу. У такому разі не давайте емоційної реакції, щоб показати дитині, що на вас не діє такий спосіб привертання уваги, що ви не вважаєте лихослів’я проявом сили. Залишайтеся спокійними.

Але буває, що ці способи вже не діють. В такому випадку:

1.     Грамотно продемонструйте своє неприйняття непристойних виразів. Для цього використовуйте такі фрази: “Мені не подобаються такі слова”, “У нас в сім’ї так не говорять”, “Мені неприємно чути такі слова”, “Ці слова говорити непристойно, вони можуть образити людину”. Пам’ятайте, що інтонація повинна бути абсолютно спокійною.

2.     Якщо малюк все-таки продовжує, можна застосувати більш хитрий спосіб. Але вдаватися до нього варто тільки в крайньому випадку, коли інші методи зовсім не діють. Дозвольте дитині лаятися (оскільки заборонений плід солодкий), але тільки в певному місці. Наприклад, запропонуйте говорити погані слова тільки біля сміттєвого відра, або в туалеті. Можна виділити окрему чашку, в яку дитина може вимовити все непристойні слова (тільки пити потім з цієї чашки не варто), або відвезти дитину в поле/в ліс, і нехай там говорить всі лайки, які знає. А ви в цей час зберігайте спокій і не показуйте дитині свої емоції.

3.     Можна вдатися до хитрощів, але зауважте, що деякі діти настільки кмітливі, що таким способом ви нічого не досягнете. Тому спочатку проаналізуйте, підійде це вашому малюку, чи ні. Ітак, скажіть дитині, що говоріння поганих слів – це хвороба, котру потрібно лікувати узваром із спеціальних трав. Підіть разом з малюком у аптеку і купіть лікарські трави, причому чим складніша назва буде, тим краще. Можете придбати череду, чебрець, звіробій, тисячолистник… Вдома разом з малечею зваріть чудо-зілля. Використайте невелику кількість трав, додайте меду, кілька крапель сиропу від кашлю (для більшої переконливості). Давайте малюку по 3 чайні ложки цього “зілля” 3 рази в день. За 2-3 дні хвороба покине вас. Тільки не дивуйтесь, якщо через деякий час малеча попросить напоїти таким зіллям ще й тата, чи дідуся.

Буває, що дитина сказала непристойне слово при сторонніх

1.     Спокійно вибачтеся за малюка.

2.     Далі швидко змініть тему, щоб ніхто не встиг відреагувати на висловлювання вашої дитини.

3.     Також збережіть спокій.

4.     Потім удома наодинці з дитиною проговоріть свою позицію з приводу лайливих слів.

Як гарантувати безпеку дітей в Інтернеті

Вихід в Інтернет є невід'ємною частиною повсякденного життя мільйонів наших співгромадян – від користування електронною поштою та веб-серфінгу до обміну миттєвими повідомленнями, чатів, блогів, соціальних мереж і скачування контенту за допомогою торентів. Діти не є винятком із цього правила й починають опановувати Інтернет у ранньому віці (навіть у два роки).

Доступ в Інтернет вони можуть отримати не тільки вдома, але у домі друга, у школі, бібліотеці та Інтернет-кафе. Вони також можуть виходити в Інтернет через мобільний телефон, планшет та інші портативні пристрої. За допомогою згаданих засобів діти можуть виходити в Інтернет, перебуваючи без нагляду дорослих.

Хоча всесвітня мережа дає користувачам великі переваги, вона практично жодним чином не контролюється, тому діти можуть стати споживачами шкідливого контенту, об'єктами злочинів чи домагань. Інтернет-провайдер з'єднує вас з Інтернет-ресурсами, але не несе відповідальності за їхній зміст, оскільки кожний житель Землі може створити свій сайт і безконтрольно наповнювати його своїм контентом.

Довірливі й зацікавлені діти, які прагнуть досліджувати Інтернет, потребують батьківського нагляду й відповідного інструктажу, заснованого на здоровому глузді, для того, щоб їхній онлайн-досвід був безпечним, здоровим і продуктивним.

Розглянемо деякі потенційні загрози, пов'язані з Інтернетом, та основні способи протистояння їм.

Інтернет-загрози

Споживання шкідливого контенту. Дитина може піддаватися впливу шкідливих матеріалів, пов'язаних із сексом, насильством, ненавистю, саморуйнацією або вживанням заборонених речовин. Діти можуть шукати такий матеріал свідомо, але можуть зустріти його й випадково в чатах, електронній пошті або миттєвих повідомленнях, навіть якщо вони спочатку не були в ньому зацікавлені.

Онлайн-спілкування, яке може перерости у фізичну загрозу в реальному житті. Дитина може надати інформацію зловмиснику або організувати зустріч у реальному житті, яка буде загрожувати її особистій безпеці чи іншим членам її сім'ї. У деяких випадках педофіли використовують чати, миттєві повідомлення та електронні листи, щоб завоювати довіру дитини, а потім організувати особисту зустріч з нею.

Образи та знущання. У соціальних мережах, чатах, миттєвих повідомленнях або повідомленнях електронної пошти діти можуть зіштовхнутися із приниженням, образами або домаганнями, які надходять від їхніх однолітків або старших дітей, які користуються Інтернетом, щоб турбувати тих, хто їм не подобається.

Віруси й хакери. Діти можуть завантажити файл, який містить вірус, що може пошкодити комп'ютер або підвищити ризик віддаленого доступу до нього, що може поставити під загрозу недоторканність приватного життя сім'ї та її безпеку, й фінансову також.

Соціальні мережі та блоги користуються великою популярністю серед юних користувачів Інтернету. У той час як блоги й деякі автори в соціальних мережах можуть дати дітям потрібну й корисну інформацію, самі діти іноді розкривають занадто багато інформації про себе та свою сім'ю, включаючи фотографії, відео та інший контент, який їхні батьки не хотіли би бачити доступним не те що для всіх, а навіть «для друзів».

Як зробити Інтернет для дітей більш безпечним

У той час як діти мають право на певну приватність, вони також потребують наставництва й нагляду батьків у повсякденному житті, як у реальному світі, так і в Інтернеті. Ось кілька порад про те, як зробити Інтернет для дітей більш безпечним.

Фільтрація контенту. Щоби батьки могли убезпечити дитину від сайтів, що містять пропаганду порнографії, ненависті, насильства, саморуйнування або вживання алкоголю, тютюну чи наркотиків, вони можуть вдатись до одного або одночасно кількох способів фільтрації контенту, таких як:

Фільтрація контенту без установки програмного забезпечення. Це найпростіший спосіб, який передбачає використання таких безкоштовних DNS-служб, як OpenDNS (або відповідників), які надають загальнодоступні DNS-сервери. Усе дуже просто: ви заходите на сайт такої служби, переписуєте на аркуш паперу цифрову адресу DNS-сервера, а потім заносите її в налаштування вашого роутера. Таким чином, усі пристрої у вашому домі, підключені до Інтернету через згаданий роутер, будуть забезпечені безпечним серфінгом.

Фільтрація контенту за допомогою вбудованої системи батьківського контролю Windows 8 і Windows 10. Ці версії операційної системи Майкрософт оснащені модулем батьківського контролю, який батьки можуть самостійно налаштувати на свій розсуд. Докладні інструкції про те, як це можна зробити, є в Інтернеті.

Фільтрація контенту за допомогою установки програмного забезпечення. На сьогодні найкраще програмне забезпечення батьківського контролю й фільтрації контенту виробляється англомовними виробниками. Тому якщо ви введете в пошукову систему запит «best parental control software ranking», то побачите порівняльні таблиці таких програмних продуктів. Однією з найкращих безкоштовних програм такого роду є «K9 web protection», яку ви можете безкоштовно завантажити на свої пристрої.

Система батьківського контролю, надана Інтернет-провайдером. На жаль, поки що мало хто із провайдерів надає своїм абонентам системи батьківського контролю, які допомагають батькам фільтрувати контент за рубриками, до яких він належить. Але якщо така можливість є, нею не варто нехтувати.

Моніторинг блогів і соціальних мереж. У налаштуваннях блог-платформ, які надають таку технічну можливість, краще заборонити читання блогів «Тільки для друзів». Це дозволить вам краще контролювати контент, доступний для вашої дитини. Також корисно періодично перевіряти в пошукових системах доступність в Інтернеті біографічної та іншої інформації, що виходить від вашої дитини та всієї родини, на випадок, якщо вона створила блог, який розкриває занадто багато інформації або містить неприйнятний контент.

Місцезнаходження комп'ютера. Тримайте комп'ютер у вітальні або іншій загальній кімнаті дому, де постійно перебувають дорослі й можуть при нагоді поглянути на монітор. Установіть комп'ютер так, щоб монітор було видно тим, хто перебуває в кімнаті. Найбільш небажане рішення – помістити комп'ютер у спальні дитини.

Установка правил. Визначте час дня, коли діти можуть виходити в Інтернет, інтервал часу, протягом якого вони можуть знаходитись у Мережі, а також коло інтересів, які дитина буде опановувати в Інтернеті. Установіть систему винагород і покарань за порушення ваших домовленостей.

Конфіденційність. Навчіть дітей не видавати особисту інформацію про себе, сім'ю, школу, номер свого телефону та адресу.

Узгодження дій з батьками. Ніколи не дозволяйте дітям зустрічатись у реальності з тим, з ким вони познайомились онлайн, без попереднього узгодження з батьками. Якщо ви як батько/мати погодились на зустріч, переконайтеся, що вона проходить у громадському місці, і супроводжуйте вашу дитину. Нехай діти ніколи не висилають людині, яку вони зустріли в Інтернеті, свою фотографію або іншу інформацію без попереднього узгодження з мамою чи татом.

Недостовірність інформації. Пам'ятайте, що за нікнеймами або навіть «справжніми іменами» й різними профілями можуть стояти зовсім не ті люди, якими називаються їх власники. Наприклад, людина, яка каже, що «вона» є 14-річною дівчинкою, може дійсно бути 48-річним чоловіком. Допоможіть дітям зрозуміти, що «друг», якого вони зустрічають в Інтернеті, не може бути тією людиною, з якою вони можуть порозмовляти про важливі проблеми, які виникли вдома, із друзями чи у школі. Познайомтеся з «онлайн-друзями» ваших дітей так само, як ви познайомилися з їхніми шкільними або сусідськими друзями.

Як вирішувати Інтернет-проблеми

Якщо хтось ображає дитину в Інтернеті, каже щось недоречне або робить те, що примушує її відчувати себе некомфортно, вона повинна знати, що в такому випадку абсолютно нормально звернутись до своїх батьків або дорослих, яким вона довіряє.

Якщо дитина розповідає вам про неналежне зображення, сайт, повідомлення або співрозмовника в Інтернеті, не звинувачуйте дитину, а допоможіть їй уникнути цих проблем у майбутньому. Те, як ви будете реагувати, визначить, чи довіриться вона вам наступного разу.

Висновок

Кращий спосіб гарантувати, що ваша дитина отримає безпечний і позитивний онлайн-досвід, – постійно тримати руку на пульсі того, що вона робить. Один зі способів досягти цього – проводити час із дитиною, доки вона знаходиться в Інтернеті. Попросіть її показати вам, що вона робить, і пояснити вам, як користуватись комп'ютером та Інтернетом. Ви можете здивуватись тому, скільки нового ви можете дізнатись від своїх дітей.

Якщо ви створите відповідні умови, а також навчите дитину поводитись в Інтернеті належним чином, Мережа може стати найкориснішим ресурсом розвитку, освіти й розваг для всієї родини.

Дисциплінуємо дитину ясельного віку

Малюки дуже часто випробовують терпіння своїх батьків точно так само, як вони перевіряють і випробовують свої можливості в цьому світі. Немає батьків, які часом не зазнавали би прикрощів через поведінку свого малюка, як і раніше вважаючи його найчарівнішим створінням на світі. Важливо в ранньому віці дитині встановити кілька правил, щоб малюк зрозумів, що вважається прийнятним, а що ні. Це, без сумніву, важка робота, але її треба виконати, щоб уникнути багатьох проблем у подальшому житті. У цій статті пропонуються деякі поради, які допоможуть батькам дисциплінувати малюка.

1. Кажіть «ні» поганій поведінці

Тверде «ні» у відповідь на погану поведінку дитини вчить її того, що така поведінка є неприйнятною. Наприклад, якщо ваша дитина ляскає рукою свого друга, ви повинні негайно сказати їй: «Не можна штовхати або бити інших дітей». Однак це не означає, що ви повинні почати казати «ні» у відповідь на будь-яку дію малюка, яка вам не подобається, оскільки слово «ні» втрачає свою силу, коли його вимовляють занадто часто. Наприклад, якщо дитина малює на стіні (що не є шкідливим заняттям), скажіть їй, що малювати треба на папері, а не на стінах.

2. Використовуйте тайм-аути

Більш сильна реакція на пустощі вашої дитини – це тайм-аут, який може навчити малюка не повторювати прояви небажаної поведінки знову. Наприклад, якщо ваш дворічний пустун кусає когось або проявляє агресію, штовхаючи ногами або щось кидаючи, ви повинні пояснити йому, що такі дії неприпустимі, а потім відвести дитину в ізольоване місце (наприклад, посадити на стілець у кухні) для того, щоб вона подумала над своєю поведінкою й заспокоїлася.

Більш тривалі тайм-аути, як правило, не настільки ефективні, як короткі. Якщо тайм-аут триває занадто довго, діти часто втікають із зони покарання до його закінчення й можуть навіть відмовлятись повернутися на місце на вашу вимогу. Тривалість тайм-ауту повинна складати по одній хвилині на кожний рік віку дитини, наприклад, трирічній дитині буде цілком достатньо трьох хвилин часу на роздуми, які вона проведе, сидячи на стільці в кухні або в іншому місці.

3. Використовуйте відволікання й логічні наслідки поведінки

Відволікання використовується, щоб не допустити небезпечних занять малюка. Щоразу, коли ваш бешкетник рухається в напрямку небезпечного предмета, маючи намір пограти з ним, посміхніться, попросіть його зупинитись і спробуйте відволікти якимось цікавим заняттям (його улюбленим).

Ви можете також дисциплінувати дитину за допомогою наслідків, які вона сприйме всерйоз. Наприклад, можна дати дитині заняття, яке їй не подобається, або «забрати» те, яке вона любить. Ви можете зробити попередження, наприклад: «Якщо ти ще раз потягнеш м'ячик до рота, то не зможеш грати з ним цілий день», а потім за попередженням повинні йти дії.

4. Будьте послідовними

При введенні правил важлива послідовність. Як тільки ви їх узгодите,то повинні неухильно дотримуватись, або ваш малюк отримає неправильне посилання. Наприклад, якщо ви попереджуєте свою дитину, що не дозволите їй грати з улюбленою іграшкою протягом дня в тому випадку, якщо вона знову буде вести себе погано, то повинні привести своє попередження в дію, якщо дитина вас не послухала. Перед тим як установлювати правило, продумайте його, вирішіть, чи зможете ви його дотримуватись до кінця, чи ні. Не робіть марних попереджень, оскільки це лише зашкодить вашій репутації.

5. Уникайте фізичних покарань

Ви не повинні карати дитину фізично, ляпасами або прочуханкою. Експерти сходяться на думці, що бити дітей неправильно, це не дає жодних результатів, а простий тайм-аут набагато ефективніше. Важливо розуміти, що коли ви будете фізично карати свою дитину, малюк буде розглядати це як схвалення власної фізичної жорстокості в стані гніву.

6. Уникайте ситуацій, які можуть спровокувати істерику

Діти бурхливо реагують з кількох причин, серед яких поширеними є нестача сну, подорож і голод. Ніхто не може знати краще вас, батьків, що є приводом для надмірно емоційної, агресивної поведінки дитини. Заздалегідь приймаючи превентивні заходи, ви повинні вміти попереджувати емоційні зриви малюка.

Важливо заздалегідь знати та планувати, як уникати таких ситуацій. Наприклад, якщо ви бачите, що підходить час денного сну дитини, то не повинні виходити з дому, доки вона не засне. Аналогічно, готуйте та зберігайте їжу, щоби швидко вгамувати голод малюка. Коли дитина піде в садок, важливо, щоб у вас був чіткий розпорядок ранкових процедур, щоб уникнути поспіху (ще однієї причини емоційної поведінки).

7. Нагороджуйте малюка за позитивну поведінку

Мотивація хорошої поведінки виходить із заохочення. Діти стають щасливими, коли їх засипають похвалами й компліментами, і, як правило, повторюють прояви поведінки, яка заслужила ваше схвалення. Тому винагорода гарної поведінки схваленням, безумовно, мотивує малюка.

8. Ставтесь до дитини з емпатію

Діти часто не розуміють, чому вони постійно повинні дотримуватися вказівок і поводитись певним чином. Розуміння почуттів малюка та співпереживання допомагають попередити істерики. Змушуючи дитину вирушити з вами в поїздку, в яку вона не хоче їхати, корисно дати їй зрозуміти, що ви визнаєте її почуття: «Я розумію, що ти не великий прихильник поїздок в автомобілі, але ти до цього поступово звикнеш і все буде добре».

Ви також можете демонструвати свою повагу дитині, даючи їй кілька варіантів вибору. Наприклад, ви можете зробити так, щоб дитина відчувала себе більш комфортно в поїздці, спитавши в неї, чи не хоче вона взяти з собою в машину улюблену іграшку чи книгу.

9. Заспокойтесь, перш ніж реагувати

Коли ви починаєте втрачати самовладання через погану поведінку дитини, дайте собі час, щоб заспокоїтись. Ви повинні відправити малюка в безпечне місце, а потім зробити глибокий вдих, щоби повернути собі внутрішню рівновагу. Як тільки ви вгамуєте свої емоції, підійдіть до малюка та спокійно поясніть йому, що саме він робить неправильно.

10. Подавайте позитивний приклад

Діти найбільше спостерігають за своїми батьками і, відповідно, учаться в них більше, ніж будь у кого. Ви подасте дитині чудовий приклад, якщо будете гідними наслідування. Дитина навчиться з'їдати все, що лежить у неї на тарілці, якщо ви за обіднім столом будете робити те

Фізична агресія дітей: поради батькам

Діти ясельного віку й дошкільнята все ще знаходяться на ранніх етапах навчання вербального спілкування. Додайте до цього той факт, що вони слабо вміють контролювати власні спонукання, мають незрілі соціальні навички, – ось вам рецепт інстинктивної реакції з застосуванням фізичної сили (тобто ударів, стусанів, укусів, смикань за волосся, кидання предметів і т п.) – реакції на ситуації, які викликають розчарування, гнів, страх або просто втому й поганий настрій.

Багато батьків, які практикують м'яку дисципліну, замислюються над питанням, де їхній малюк підхопив таку поведінку, не розуміючи, що це нормальна й відповідна віку реакція, хоча вона і є неприйнятною. Дуже часто батькам радять дати шльопанців своїй дитині, щоб відучити її бити інших дітей, особливо тих, хто менше і слабше.

Концепція використання наслідків, фізичних або інших, як чинник стримування для биття, заснована на неправильному уявленні про те, що маленькі діти мають здатність думати наперед (тобто, якщо я вдарю когось, у мене будуть неприємності, тому я не буду битись), і про те, що діти не слухаються навмисно.

Справа в тому, що префронтальна кора мозку дитини, тобто та ділянка, завдяки якій відбуваються міркування, логічне мислення та далекоглядне обдумування, ще недостатньо розвинена в дітей ясельного та дошкільного віку і, насправді, повністю розвивається тільки до 23–25-ти років!

Маленькі діти діють інстинктивно й імпульсивно, навіть коли не знаходяться у стані стресу, просто тому, що це все, на що вони здатні на даному етапі свого розвитку. Але коли діти знаходяться у стані стресу, навіть ті слабкі навички самоконтролю, яких вони вже встигли набути, миттєво зникають, і, перш ніж вони це усвідомлюють (у буквальному сенсі!), вони реагують на стрес фізично.

Однак правда полягає в тому, що навіть якщо покарання й виявилося в якійсь ситуації ефективним фактором стримування, м'яка відповідь на фізичну агресію дитини – це виключно єдина реакція, доступна батькам, яка не посилює агресію. Реагуючи з допомогою відповідної агресії, тобто накидаючись на дитину фізично або словесно, батьки лише підкріплюють її переконання в тому, що «хто сильніше, той і правий» і що той, хто має перевагу в певний момент, має право примушувати інших підкорятися своїй волі.

Зрозуміло, що батьки, які практикують м'яку дисципліну, не вважають, що бити дитину, щоб навчити її не бити інших, – відповідний або навіть логічний метод виховання. Але знати, що не можна вдаватись до фізичного покарання та знати, що потрібно робити, – це абсолютно різні речі.

Отже, які варіанти є на озброєнні в м’яких батьків, коли вони зіштовхуються з малюком, який фізично накидається на людей?

1. Нагляд. Якщо ваша дитина вдається до фізичної агресії, перебуваючи в товаристві інших дітей, дуже важливо підтримувати з нею візуальний контакт. Звісно, легше сказати, ніж зробити, але важливо не залишати маленьких дітей наодинці з агресивною дитиною. Ви можете забирати вашу агресивну дитину з собою, коли виходите з кімнати, або забирати із собою іншу дитину/дітей, або використовувати дитячий бар'єр, щоб відокремити зону, в якій можуть грати неагресивні діти, коли ви не можете підтримувати з ними візуальний контакт.

2. Втручання. Постійне втручання спостережливих батьків, бажано до того, як ситуація загостриться до фізичної агресії, необхідне, щоб захистити інших дітей. Коли ви бачите, що ваша дитина близька до того, щоб фізично відреагувати на ситуацію, нагадайте їй про те, що треба використовувати слова, або запропонуйте своє рішення проблеми, цим ви допоможете уникнути проявів агресії. Якщо ваша дитина вже почала використовувати свою фізичну силу, але ситуація ще не критична, попросіть її поводитися з іншими дітьми чемно й обережно, це допоможе їй отямитися, зрозуміти, що вона діє неправильно, і дасть можливість виправитися. Запропонуйте дитині альтернативні варіанти вирішення суперечки, наприклад, ті, які описані нижче в даній статті, і ви озброїте малюка інструментами, необхідними для контролю своїх емоцій прийнятним способом.

3. Повага. Ставтеся з повагою до власності дитини, вчіть її ділитись, даючи їй можливість вибору. Ви зробите далекоглядний крок, який призведе до більшого почуття контролю дитиною свого тіла й спонукань, якщо дасте їй можливість вирішувати, чим вона буде ділитись, а чим ні. Ви можете дозволити дитині заборонити входити в її кімнату братам і сестрам або придумати «спеціальну» коробку, в якій вона може зберігати кілька іграшок, якими не хоче ні з ким ділитись і буде гратись ними тільки у своїй кімнаті або тоді, коли інші діти сплять або зайняті. Якщо виникає ситуація, коли дитина не хоче чимось ділитися, ви можете запропонувати їй покласти цю іграшку у «спеціальну» коробку, але тоді вона повинна буде дістати звідти іншу іграшку й поділитись нею.

4. Можливість дати вихід емоціям. Дітям, які втрачають над собою контроль, необхідна можливість розрядки своїх «складних» почуттів. Якщо вони відчувають гнів, то можуть піти у свою кімнату й побити боксерську грушу або вийти на вулицю й пофутболити м'яч. Але якщо вони знаходяться на межі емоційного зриву, їм необхідна допомога в управлінні своїми емоціями, і тоді кращими варіантами можуть стати відволікаючі, яскраві предмети та м'який, лагідний голос мами, її сповнені розуміння слова, що відображають (описують) справжній стан і хвилювання дитини.

5. Практика. Якщо дитина часто вдається до фізичної агресії, їй можуть допомогти рольові ігри. Ви можете по черзі виконувати ролі «чемних» та «розбишак» (уникайте використання таких слів, як «жертва» й «агресор») і показати дитині різні способи вирішення ситуацій, з якими у вашого малюка раніше виникали труднощі.

6. Кумедність. Один з улюблених інструментів батьків для припинення агресії дитини ясельного або дошкільного віку – це гра «Рука, я твій начальник» (крім руки це можуть бути рот, нога тощо). При цьому дитині кажуть, що вона є «начальником» своїх рук і повинна розповісти їм про те, що вони можуть і що не можуть робити. наприклад:

Батько: «Що ти скажеш своїм рукам, якщо вони спробують вихопити іграшку?».

Дитина: «Я скажу їм:« Руки, у жодному разі не можна! Я ваш начальник!».

​Малюки люблять бути «командирами» і в цілому добре реагують на такого роду ігри. Ще можна спробувати гру «Коробка для відпочинку іграшок», якщо дитина схильна розкидати свої іграшки.

Примітка: маленькі діти, які ще не вміють розмовляти, не зможуть грати у гру «Рука, я твій начальник». Якщо вони б'ють, щипають, вихоплюють і т. п., спробуйте «перевірити», чи ніжні в них руки. Пильно розглядайте їх ручки, потім цілуйте кожну долоньку й кажіть: «Так, це ніжна ручка, усе в порядку!» Позитивне, декларативне твердження допоможе дитині розвинути позитивний образ самої себе та створить основу для самоконтролю, бо дитина буде рости з вірою в те, що вона добра й ніжна маленька людина!

7. Моделювання, демонстрація на прикладі. Якщо ваша дитина вдарила когось, у першу чергу вам необхідно потурбуватись про потерпілу дитину. Якщо ви гніваєтесь на вашого малюка за його агресію, а це цілком імовірно, треба сказати йому про це спокійним тоном, і нехай він знає, що вам спочатку треба втішити травмовану дитину й заспокоїтися самим перед тим, як говорити з кривдником, тобто з ним. Таким наочним прикладом ви зможете змоделювати самоконтроль і вміння справлятись з емоціями – дуже важливі навички, якими ваша дитина повинна оволодіти, щоб долати спонукання фізично реагувати на проблеми.

8. Втілення емоцій у слова. Запропонуйте дитині слова для вираження почуття гніву або образи, які примусили її накинутись на іншу дитину. Наприклад, ви можете сказати: «Я бачу, що ти не хочеш ділитися своїм м'ячем. Це змушує тебе злитися. Я дуже хвилююся за тебе, але я не можу дозволити, щоб ти бив іншу дитину. Як ще ти можеш показати їй, що розгніваний?». Із плином часу це допоможе вашій дитині навчитися промовляти свої почуття. Не варто просто зриватись на дитині, краще нагадайте їй про варіанти, які ви запропонували, щоби перенаправляти її агресію в безпечні способи виходу.

9. Очікування від дитини. У всіх аспектах виховання корисно час від часу робити крок назад і переглядати власні очікування, щоби переконатися, що вони відповідають віку дитини, її рівню розвитку, темпераменту тощо. Нереалістичні очікування можуть чинити істотний тиск на дитину та привести до великого розчарування, стресу, який стане причиною агресивної поведінки, а також до конфліктів між вами й дитиною.

10. Чесність. Якщо фізичне покарання до цього часу було частиною вашого виховання, для початку вилучіть цей інструмент зі свого виховного арсеналу, і ви знизите рівень гніву, стресу й розчарування, який підживлює агресію вашої дитини. Будьте чесними з дитиною, кажіть їй про те, що вам самим буває складно побороти прагнення вирішувати проблеми за допомогою фізичної сили, вибачтесь перед малюком за погрози, залякування й фізичний біль, який ви завдавали йому для того, щоб контролювати його поведінку. Це стане початком процесу оздоровлення ваших взаємин.

Завжди пам'ятайте про те, що поведінка пов'язана з комунікацією. Намагайтесь читати «між рядків», що стоїть за агресією вашої дитини. Це допоможе вам розпізнати, чи повідомляє вона своєю поведінкою про незадоволені потреби, такі як голод, потреба уві сні або уваги (так, так, це дуже важлива потреба!), чи висловлює складну емоцію, з якою не може впоратись іншим чином. А можливо, дитина просто не готова до ситуації, що склалась, і потребує дорослої людини, яка допоможе впоратися з нею.

Насправді діти вміють ефективно доносити інформацію, просто це не завжди відбувається у словесній формі. Ми, дорослі, повинні уважно «прислухатися», співпереживати та спокійно сприймати поведінку дітей, висловлюючи м'яке наставництво, мудрість і підтримку.

Примітка: часті неконтрольовані акти агресії вказують на більш серйозні проблеми. Якщо ви підозрюєте, що ваша дитина може страждати від наслідків психологічної травми, аутизму, СДУГ, проблем зі здоров'ям або будь-яких інших проблем, проконсультуйтеся з вашим педіатром.