Як знизити у дитини рівень стресу і тривоги

Безсумнівно, почуття тривоги властиве не тільки дорослим, а й дітям. Його прояви виявляють практично у 20 % школярів. Однак ще більша кількість дітей переживають стрес, що не діагностується як тривожний розлад. Як же можна допомогти дітям знизити рівень стресу та тривоги?

1. Заохочуйте дітей дивитися страху в очі, а не уникати його

Якщо ми боїмось якоїсь стресової ситуації, то намагаємось уникати її. Але такий підхід не позбавляє нас від тривоги. Якщо дитина навчиться дивитися страху в очі, вона побачить, що поступово її тривога почне зменшуватись. Тіло не може тривалий час перебувати у тривожному стані, тому через якийсь час ми починаємо заспокоюватись. Як правило, тривога починає відступати через 20–45 хвилин після виникнення тривожної ситуації.

2. Зосередьтесь на позитивних аспектах

Дуже часто стурбовані й напружені діти можуть зануритись у негативні думки й самокритику. Усю свою увагу вони зосереджують на тому, що «склянка наполовину порожня», і турбуються через певні майбутні події. Чим більше ви будете акцентувати увагу на позитивних якостях своєї дитини й на позитивних аспектах ситуації, що склалась, тим легше їй буде самій зосередитись на позитивних емоціях.

3. Не забувайте про види діяльності, що сприяють розслабленню

Дітям потрібен час, щоб розслабитись і бути дітьми. На жаль, іноді навіть веселі види діяльності можуть бути цілком спрямовані на успіх і результат, а не на радість самого процесу. Дуже важливо, щоб дитина гралась і займалася чимось заради задоволення. Це можуть бути найрізноманітніші види діяльності: гра з іграшками, заняття спортом, малювання, чаювання або ж прості пустощі.

4. Винагороджуйте дитину за хоробрість

Якщо ваша дитина справляється зі своїми страхами, відзначте її похвалою, обіймами, якоюсь дрібницею на зразок наклейки або частування. Така форма мотивації не буде вважатись підкупом. Заохочуйте свою дитину, і вона буде намагатись не уникати стресових ситуацій.

5. Установіть режим сну

Визначте час, коли дитина буде лягати спати, і дотримуйтесь його навіть у вихідні. Придумайте якийсь приємний ритуал перед сном хвилин на 30–45 (наприклад, разом почитайте книгу або послухайте аудіоказку). Це допоможе дитині заспокоїтись після активного дня й легко заснути.

6. Допомагайте дитині вирішити проблему

Після того як ви запевнили, що вірите словам дитини, чуєте, про що вона каже, допоможіть їй вирішити цю проблему. Але це не означає, що ви повинні зробити все за неї. Ви повинні допомогти їй визначитися з можливими варіантами. Якщо ваша дитина може назвати кілька способів – чудово. Якщо ні, перерахуйте кілька можливих варіантів, і нехай вона вибере з них те рішення, яке, на її думку, буде найбільш сприятливим.

7. Зберігайте спокій

Діти звертають увагу на те, як реагують на певну ситуацію їхні батьки. Ми всі бачили, як спіткнувшись, маленька дитина відразу дивиться на батьків, щоб визначити, якою буде їхня реакція. Якщо батьки стурбовані, дитина заплаче. Це все тому, що малюк дивиться на реакцію батьків у тій чи іншій ситуації. Діти різного віку вловлюють емоції своїх батьків і реагують на них. Якщо ви хвилюєтеся, дитина відчує вашу тривогу й сама почне нервувати ще більше. Якщо ви хочете знизити рівень її тривоги, то повинні контролювати себе. Для цього ви можете розмовляти ще більш спокійним тоном або зробити кілька глибоких вдихів для розслаблення. Не забувайте і про свою міміку. Ваше обличчя повинно відображати спокій.

8. Виконуйте вправи для розслаблення

Іноді, щоб допомогти дитині знизити рівень стресу та тривоги, необхідні найпростіші вправи для розслаблення. Нехай дитина зробить кілька повільних, глибоких вдихів (проробляйте їх разом з нею, щоб ви дихали в одному ритмі). Або ж нехай вона уявить себе десь у тихому та приємному місці, наприклад, на пляжі чи в гамаку. Попросіть дитину закрити очі й уявити все до найдрібніших подробиць – звуки, запахи, відчуття.

Наприклад, закрийте очі й уявіть, що ви на пляжі. Прислухайтесь до шуму хвиль, які набігають і відпливають. Прислухайтесь до криків чайок. Зосередьте свою увагу на теплому піску під вашими ногами й на теплих променях сонця, які огортають теплом вашу шкіру. Ваша дитина може скористатись такою технікою розслаблення, як тільки відчує перші ознаки тривоги.

9. Ніколи не відступайте!

Справитися з тривогою та стресом – завдання непросте. У дітей дуже часто змінюється джерело тривоги. Іноді вам може здаватися, що ви тільки те й робите, що заспокоюєте свою дитину. Але якщо дитина буде регулярно застосовувати техніки для контролю рівня стресу та тривоги, то з часом навчиться справлятися зі стресовими ситуаціями. Головне – не відступати!

Початкове навчання дітей математики

У перші п'ять років життя діти виявлять особливу допитливість, і, як показують дослідження, саме в цей період найкраще познайомити їх із цифрами, основами лічби та іншими базовими математичними поняттями.

• У ранньому дитинстві математика сприяє розвитку критичного мислення та вміння міркувати, а її початкове освоєння є ключем до успіху у шкільні роки.

Проте думка про раннє вивчення математики може викликати страх, особливо тих дорослих, які самі її бояться. Власне, навчання математики дітей у віці від року до чотирьох є інтеграцією лічби та інших математичних понять в їхню щоденну діяльність з використанням звичайних предметів, з якими вони зустрічаються в повсякденності.

Раннє навчання дітей математики можна почати з таких чотирьох способів:

1. Розмова з використанням математичних понять

Починати розмову про числа й математику можна в будь-якій ситуації. Перекласти звичайну бесіду в математичне русло, використовуючи числа та прості математичні поняття, насправді неважко.

Порозмовляйте з дитиною про кількість і розмір предметів. Наприклад, що більше, ягода полуниці чи черешні? Якщо розрізати грейпфрут навпіл, зі скількох частин він буде складатись?

Ягоди та фрукти, іграшки та улюблені страви, кроки й ґудзики на одязі – ось лише деякі з багатьох предметів, які діти можуть весело підраховувати й порівнювати.

2. Природне поєднання звичайних ігор з математикою

Якщо навчання математики проводити не ізольовано, а делікатно ввести в улюблені ігри дитини, то вона навіть не помітить, як сама захопиться цим заняттям.

Це можна зробити через знайомі дитині предмети, якими вона вже зацікавилась. Таке цілеспрямоване поєднання навчання та гри допомагає дітям з інтересом просуватись у набутті навичок вирішення проблем, міркування й лічби.

У ході цілеспрямованої гри можливості для математичного мислення виникають природним чином. Наприклад: «Що ти можеш зробити, щоб вежа з кубиків стала вище? Скільки ще кубиків треба додати, щоб вона стала одного розміру з іграшковим будиночком?» або «Скільки вагончиків ти використовував, щоби зробити цей поїзд? Чи можеш зробити його довшим?».

Крім того, поєднуючи математику із грою, ви допомагаєте дітям розвивати основні соціальні навички, такі як, наприклад, уміння діяти по черзі.

3. Використовуйте для лічби всі можливі ситуації

Математика присутня всюди, тому завжди є можливість щось порахувати або застосувати інші математичні поняття. Наприклад, коли ви берете свого малюка в супермаркет, попросіть його допомогти вам вибрати на прилавку два лимони і три цибулини. Або коли ви пригощаєте його полуницею, попросіть його порахувати, скільки ягід залишилось на тарілці і скільки ще він хотів би з'їсти.

4. Інтегруйте математичні поняття у сферу інтересів вашої дитини

Щоб допомогти дітям почати розуміти математичні поняття та принципи, батьки повинні поспостерігати за малюками та з'ясувати, що цікавить їх найбільше, а також постаратися знайти способи ввести математику в їхні особливі інтереси.

Ставте відкриті запитання, щоб допомогти дітям краще зрозуміти присутність математичних понять у нашому житті й почати оперувати ними. Наприклад, якщо дитину цікавлять комахи, можете поставити їй запитання типу «Чим зовні відрізняється сонечко від бджоли?» або «З яких геометричних фігур складається головоломка?», «Які фігури ми побачимо, якщо розділимо ромб навпіл?».

Навчання математики можна проводити всюди

Маленькі діти найкраще навчаються за допомогою практичних ситуацій, тому вони ідеально підходять, щоби зробити математику частиною їхнього повсякденного життя. Ось кілька ідей, з яких можна почати:

• Під час прийому їжі – спитайте дитину, яку форму має тарілка? Чи достатньо на столі ложок для всіх, якщо обідати будуть чотири людини?
• Під час прибирання іграшок – попросіть дитину зібрати певну кількість іграшок. У той час, як вона їх збирає, попросіть її назвати геометричну форму кожної з них (попросіть взяти іграшки з явною геометричною формою, такі як м'ячики, кубики, відерця тощо).
• Після прання – попросіть дитину вийняти білизну з пральної машини й розсортувати окремо футболки, окремо шкарпетки тощо та розкласти їх окремо. Нехай дитина визначить, гірка з якою білизною вище, ніж інші, і знайде пару для кожної шкарпетки.

Щоби зробити математику частиною повсякденного життя, дитині можна використовувати й багато інших способів, наприклад:

• Попросіть дитину перерахувати всіх своїх солдатиків, щоби переконатися, що всі вони у строю, і ніхто не загубився.
• Попросіть дитину розділити стрічку або аркуш паперу на однакові частини й переконатися, що вони дійсно рівні.
• Попросіть дитину періодично дивитись на віконний термометр і повідомляти вам про температуру, аналізувати її зміни щоразу, коли ви виходите на вулицю.

Ці прості ідеї повинні допомогти усвідомити, що цікавих і простих способів захопити дітей математикою насправді безліч.

Якщо дитина говорить погані слова

Маленькі діти впитують інформацію, як губки. Дуже часто серед цієї інформації попадаються не зовсім пристойні слова і вирази, які слід було б пропустити повз вуха. Але дитина саме їх і запам’ятовує краще всього, та й потім з великим задоволенням відтворює. Отже, що ж робити, якщо дитина лається? І чого робити не варто?
Якщо малюк у віці до 3-х років говорить погане слово/слова 

1.     В першу чергу запитайте дитину, де вона почула це слово. Тільки зробіть це абсолютно спокійно, неупереджено, не показуючи малюкові своєї емоційної реакції. Може бути таке, що дитина чула зовсім інше слово, яке зовсім не є лайкою, але перекрутила його на свою дитячу мову, і вийшло щось непристойне.

2.     Прослідкуйте за манерою спілкування в своїй сім’ї. Якщо хтось із вас вживає лайки в розмові, тоді несправедливо вимагати від дитини уникати цих слів … Не допоможуть навіть такі вмовляння, що ці слова можуть вживати тільки дорослі, а діткам поки не можна. У такому випадку дитина робить закономірний висновок: оскільки лаятися можна тільки дорослим, значить, якщо я лаюся – я дорослий. Тоді малюк буде лаятися, щоб здаватися дорослим.

3.     Знайдіть джерело, від якого малюк чує такі слова і, якщо є можливість, постарайтеся це джерело “знешкодити” (обмежте спілкування, попросіть стримуватися при дитині).

4.     Ви можете спробувати розповісти дитині, що це слово виховані люди не говорять, що вам неприємно чути такі слова, що вам не подобається, коли люди говорять так. Але ваші переконання з великою ймовірністю ні до чого не приведуть. Хоча сказати це дитині все-таки варто.

5.     Не акцентуйте увагу на висловлюваннях дитини. Ні в якому разі не смійтеся (інакше ви покажете дитині, що погане слово вас веселить, і дитина буде продовжувати його вживати, щоб насмішити вас). Не сваріть дитину, не соромте її (адже таким чином ви покажете дитині значимість того, що він вимовив це слово, а це викличе у нього бажання ще і ще говорити такі слова, щоб знову і знову викликати реакцію у мами). Взагалі не варто дуже емоційно реагувати, щоб не акцентувати на цьому увагу. Просто зробіть вигляд, що цього слова малюк взагалі не вимовляє. Якщо не звертати увагу, то через день-два дитина сама забуде це слово.

Діти, котрим більше трьох років, (вік вказано приблизно, оскільки кожна дитина розвивається своїми темпами) вже усвідомлено використовують лайку.

1.     Як і в попередньому випадку обмежте спілкування дитини з джерелом лайок

2.     Слідкуйте за спілкуванням в сім’ї

3.     Не акцентуйте увагу зайвий раз, якщо дитина сама не помітила, як вимовила непристойний епітет, але старшим діткам слід обов’язково показати своє ставлення до таких слів.

4.     Можливо, дитина таким чином хоче привернути вашу увагу, або продемонструвати свою силу. У такому разі не давайте емоційної реакції, щоб показати дитині, що на вас не діє такий спосіб привертання уваги, що ви не вважаєте лихослів’я проявом сили. Залишайтеся спокійними.

Але буває, що ці способи вже не діють. В такому випадку:

1.     Грамотно продемонструйте своє неприйняття непристойних виразів. Для цього використовуйте такі фрази: “Мені не подобаються такі слова”, “У нас в сім’ї так не говорять”, “Мені неприємно чути такі слова”, “Ці слова говорити непристойно, вони можуть образити людину”. Пам’ятайте, що інтонація повинна бути абсолютно спокійною.

2.     Якщо малюк все-таки продовжує, можна застосувати більш хитрий спосіб. Але вдаватися до нього варто тільки в крайньому випадку, коли інші методи зовсім не діють. Дозвольте дитині лаятися (оскільки заборонений плід солодкий), але тільки в певному місці. Наприклад, запропонуйте говорити погані слова тільки біля сміттєвого відра, або в туалеті. Можна виділити окрему чашку, в яку дитина може вимовити все непристойні слова (тільки пити потім з цієї чашки не варто), або відвезти дитину в поле/в ліс, і нехай там говорить всі лайки, які знає. А ви в цей час зберігайте спокій і не показуйте дитині свої емоції.

3.     Можна вдатися до хитрощів, але зауважте, що деякі діти настільки кмітливі, що таким способом ви нічого не досягнете. Тому спочатку проаналізуйте, підійде це вашому малюку, чи ні. Ітак, скажіть дитині, що говоріння поганих слів – це хвороба, котру потрібно лікувати узваром із спеціальних трав. Підіть разом з малюком у аптеку і купіть лікарські трави, причому чим складніша назва буде, тим краще. Можете придбати череду, чебрець, звіробій, тисячолистник… Вдома разом з малечею зваріть чудо-зілля. Використайте невелику кількість трав, додайте меду, кілька крапель сиропу від кашлю (для більшої переконливості). Давайте малюку по 3 чайні ложки цього “зілля” 3 рази в день. За 2-3 дні хвороба покине вас. Тільки не дивуйтесь, якщо через деякий час малеча попросить напоїти таким зіллям ще й тата, чи дідуся.

Буває, що дитина сказала непристойне слово при сторонніх

1.     Спокійно вибачтеся за малюка.

2.     Далі швидко змініть тему, щоб ніхто не встиг відреагувати на висловлювання вашої дитини.

3.     Також збережіть спокій.

4.     Потім удома наодинці з дитиною проговоріть свою позицію з приводу лайливих слів.

Як гарантувати безпеку дітей в Інтернеті

Вихід в Інтернет є невід'ємною частиною повсякденного життя мільйонів наших співгромадян – від користування електронною поштою та веб-серфінгу до обміну миттєвими повідомленнями, чатів, блогів, соціальних мереж і скачування контенту за допомогою торентів. Діти не є винятком із цього правила й починають опановувати Інтернет у ранньому віці (навіть у два роки).

Доступ в Інтернет вони можуть отримати не тільки вдома, але у домі друга, у школі, бібліотеці та Інтернет-кафе. Вони також можуть виходити в Інтернет через мобільний телефон, планшет та інші портативні пристрої. За допомогою згаданих засобів діти можуть виходити в Інтернет, перебуваючи без нагляду дорослих.

Хоча всесвітня мережа дає користувачам великі переваги, вона практично жодним чином не контролюється, тому діти можуть стати споживачами шкідливого контенту, об'єктами злочинів чи домагань. Інтернет-провайдер з'єднує вас з Інтернет-ресурсами, але не несе відповідальності за їхній зміст, оскільки кожний житель Землі може створити свій сайт і безконтрольно наповнювати його своїм контентом.

Довірливі й зацікавлені діти, які прагнуть досліджувати Інтернет, потребують батьківського нагляду й відповідного інструктажу, заснованого на здоровому глузді, для того, щоб їхній онлайн-досвід був безпечним, здоровим і продуктивним.

Розглянемо деякі потенційні загрози, пов'язані з Інтернетом, та основні способи протистояння їм.

Інтернет-загрози

Споживання шкідливого контенту. Дитина може піддаватися впливу шкідливих матеріалів, пов'язаних із сексом, насильством, ненавистю, саморуйнацією або вживанням заборонених речовин. Діти можуть шукати такий матеріал свідомо, але можуть зустріти його й випадково в чатах, електронній пошті або миттєвих повідомленнях, навіть якщо вони спочатку не були в ньому зацікавлені.

Онлайн-спілкування, яке може перерости у фізичну загрозу в реальному житті. Дитина може надати інформацію зловмиснику або організувати зустріч у реальному житті, яка буде загрожувати її особистій безпеці чи іншим членам її сім'ї. У деяких випадках педофіли використовують чати, миттєві повідомлення та електронні листи, щоб завоювати довіру дитини, а потім організувати особисту зустріч з нею.

Образи та знущання. У соціальних мережах, чатах, миттєвих повідомленнях або повідомленнях електронної пошти діти можуть зіштовхнутися із приниженням, образами або домаганнями, які надходять від їхніх однолітків або старших дітей, які користуються Інтернетом, щоб турбувати тих, хто їм не подобається.

Віруси й хакери. Діти можуть завантажити файл, який містить вірус, що може пошкодити комп'ютер або підвищити ризик віддаленого доступу до нього, що може поставити під загрозу недоторканність приватного життя сім'ї та її безпеку, й фінансову також.

Соціальні мережі та блоги користуються великою популярністю серед юних користувачів Інтернету. У той час як блоги й деякі автори в соціальних мережах можуть дати дітям потрібну й корисну інформацію, самі діти іноді розкривають занадто багато інформації про себе та свою сім'ю, включаючи фотографії, відео та інший контент, який їхні батьки не хотіли би бачити доступним не те що для всіх, а навіть «для друзів».

Як зробити Інтернет для дітей більш безпечним

У той час як діти мають право на певну приватність, вони також потребують наставництва й нагляду батьків у повсякденному житті, як у реальному світі, так і в Інтернеті. Ось кілька порад про те, як зробити Інтернет для дітей більш безпечним.

Фільтрація контенту. Щоби батьки могли убезпечити дитину від сайтів, що містять пропаганду порнографії, ненависті, насильства, саморуйнування або вживання алкоголю, тютюну чи наркотиків, вони можуть вдатись до одного або одночасно кількох способів фільтрації контенту, таких як:

Фільтрація контенту без установки програмного забезпечення. Це найпростіший спосіб, який передбачає використання таких безкоштовних DNS-служб, як OpenDNS (або відповідників), які надають загальнодоступні DNS-сервери. Усе дуже просто: ви заходите на сайт такої служби, переписуєте на аркуш паперу цифрову адресу DNS-сервера, а потім заносите її в налаштування вашого роутера. Таким чином, усі пристрої у вашому домі, підключені до Інтернету через згаданий роутер, будуть забезпечені безпечним серфінгом.

Фільтрація контенту за допомогою вбудованої системи батьківського контролю Windows 8 і Windows 10. Ці версії операційної системи Майкрософт оснащені модулем батьківського контролю, який батьки можуть самостійно налаштувати на свій розсуд. Докладні інструкції про те, як це можна зробити, є в Інтернеті.

Фільтрація контенту за допомогою установки програмного забезпечення. На сьогодні найкраще програмне забезпечення батьківського контролю й фільтрації контенту виробляється англомовними виробниками. Тому якщо ви введете в пошукову систему запит «best parental control software ranking», то побачите порівняльні таблиці таких програмних продуктів. Однією з найкращих безкоштовних програм такого роду є «K9 web protection», яку ви можете безкоштовно завантажити на свої пристрої.

Система батьківського контролю, надана Інтернет-провайдером. На жаль, поки що мало хто із провайдерів надає своїм абонентам системи батьківського контролю, які допомагають батькам фільтрувати контент за рубриками, до яких він належить. Але якщо така можливість є, нею не варто нехтувати.

Моніторинг блогів і соціальних мереж. У налаштуваннях блог-платформ, які надають таку технічну можливість, краще заборонити читання блогів «Тільки для друзів». Це дозволить вам краще контролювати контент, доступний для вашої дитини. Також корисно періодично перевіряти в пошукових системах доступність в Інтернеті біографічної та іншої інформації, що виходить від вашої дитини та всієї родини, на випадок, якщо вона створила блог, який розкриває занадто багато інформації або містить неприйнятний контент.

Місцезнаходження комп'ютера. Тримайте комп'ютер у вітальні або іншій загальній кімнаті дому, де постійно перебувають дорослі й можуть при нагоді поглянути на монітор. Установіть комп'ютер так, щоб монітор було видно тим, хто перебуває в кімнаті. Найбільш небажане рішення – помістити комп'ютер у спальні дитини.

Установка правил. Визначте час дня, коли діти можуть виходити в Інтернет, інтервал часу, протягом якого вони можуть знаходитись у Мережі, а також коло інтересів, які дитина буде опановувати в Інтернеті. Установіть систему винагород і покарань за порушення ваших домовленостей.

Конфіденційність. Навчіть дітей не видавати особисту інформацію про себе, сім'ю, школу, номер свого телефону та адресу.

Узгодження дій з батьками. Ніколи не дозволяйте дітям зустрічатись у реальності з тим, з ким вони познайомились онлайн, без попереднього узгодження з батьками. Якщо ви як батько/мати погодились на зустріч, переконайтеся, що вона проходить у громадському місці, і супроводжуйте вашу дитину. Нехай діти ніколи не висилають людині, яку вони зустріли в Інтернеті, свою фотографію або іншу інформацію без попереднього узгодження з мамою чи татом.

Недостовірність інформації. Пам'ятайте, що за нікнеймами або навіть «справжніми іменами» й різними профілями можуть стояти зовсім не ті люди, якими називаються їх власники. Наприклад, людина, яка каже, що «вона» є 14-річною дівчинкою, може дійсно бути 48-річним чоловіком. Допоможіть дітям зрозуміти, що «друг», якого вони зустрічають в Інтернеті, не може бути тією людиною, з якою вони можуть порозмовляти про важливі проблеми, які виникли вдома, із друзями чи у школі. Познайомтеся з «онлайн-друзями» ваших дітей так само, як ви познайомилися з їхніми шкільними або сусідськими друзями.

Як вирішувати Інтернет-проблеми

Якщо хтось ображає дитину в Інтернеті, каже щось недоречне або робить те, що примушує її відчувати себе некомфортно, вона повинна знати, що в такому випадку абсолютно нормально звернутись до своїх батьків або дорослих, яким вона довіряє.

Якщо дитина розповідає вам про неналежне зображення, сайт, повідомлення або співрозмовника в Інтернеті, не звинувачуйте дитину, а допоможіть їй уникнути цих проблем у майбутньому. Те, як ви будете реагувати, визначить, чи довіриться вона вам наступного разу.

Висновок

Кращий спосіб гарантувати, що ваша дитина отримає безпечний і позитивний онлайн-досвід, – постійно тримати руку на пульсі того, що вона робить. Один зі способів досягти цього – проводити час із дитиною, доки вона знаходиться в Інтернеті. Попросіть її показати вам, що вона робить, і пояснити вам, як користуватись комп'ютером та Інтернетом. Ви можете здивуватись тому, скільки нового ви можете дізнатись від своїх дітей.

Якщо ви створите відповідні умови, а також навчите дитину поводитись в Інтернеті належним чином, Мережа може стати найкориснішим ресурсом розвитку, освіти й розваг для всієї родини.