ЯКІ СЕКРЕТИ ПРАВИЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ "ЗОНИ НАЙБЛИЖЧОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ"?

Поняття «Зона найближчого розвитку» було введено Львом Сергійовичем Виготським, і вважається одним з його найвидатніших відкриттів, які використовуються в сучасній науці для індивідуалізації та гуманізації навчання. Педагог покликаний стояти обличчям до дитини і, ґрунтуючись на її актуальних уміннях, розвивати і навчати дитину.

У зоні найближчого розвитку вирішуються завдання, які дитина самостійно виконує не впевнено і їй потрібна допомога. Ті завдання, які діти роблять сьогодні з нашою допомогою – завтра будуть робити самі, це вже стане актуальним розвитком. Іншими словами, коли вміння переходить в зону актуального розвитку, воно відкриває для малюка нові можливості, оскільки освоєння дії є опорою для подальшого розвитку. І навпаки, кожна дія, для якої дитині доводиться напружуватися розумово чи фізично, підстьобує її розвиток.

Давайте розглянемо приклади з життя.

Мама привела трирічну Марину в дитячий клуб. Біля клубної сцени стояло кілька високих стільців – таких, які зазвичай бувають в барах. На один з них намагався залізти хлопчик. Його мама стояла поруч і страхувала, щоб не впав, підказуючи, куди потрібно ставити ніжку. Марина взяла маму за руку, повела її до стільця, підняла руки. Мама слухняно підняла дівчинку і посадила на стілець.

Тато привіз з відрядження супер-модну дитячу електронну гру. На коробочці було написано «з 3 років». Але тато точно знав, що син його, Гоша, талановитий. Так що там говорити! Геніальний! Тому в неповних два роки запросто може грати з цим по-дитячому примітивним комп’ютером. Але тато був розчарований. Найбільше Гоші сподобалася … коробка з-під супер-гри. З нею і з улюбленими кубиками син грав захоплено, створюючи гараж для старої машинки. А ось пояснень тата про цікаву іграшку навіть слухати не захотів.

У цих прикладах видно, як батьки «використовують» зону найближчого розвитку для виховання і навчання дитини. Мама хлопчика з першої картинки діяла в зоні найближчого розвитку: допомагала йому зробити це самому. Мама Марина не спробувала допомогти дівчинці залізти на стілець. Вона зробила це ЗА НЕЇ, а не РАЗОМ З НЕЮ. Тому не можна сказати, що у Марини в зоні найближчого розвитку – здатність самостійно піднятися на стілець. Тато Гоші, власне, як і багато батьків, дещо ідеалізував здібності сина. У зоні актуального розвитку Гоші – виявилася гра з кубиками, сюжетні споруди (йому для цього не потрібна допомога тата). А те, що він не виявив ніякого інтересу до електронної гри і не скористався допомогою тата, говорить лише про те, що ця гра не лежить в зоні його найближчого розвитку.

Як же правильно «надавати дозовану допомогу»?

1. Перша “доза” – підказати, як зробити.

2. Друга – показати наочний приклад на такий же картинці (тренажері), як зробити, або ж показати проміжний варіант виконання.

3. Третя – показати на зображенні дитини, або на самій дитині; наприклад, у випадку з малюванням – водити рукою дитини, тобто показати спосіб дії.

Отже, зона найближчого розвитку – це те, що сьогодні дитина не вміє робити, але охоче робить з нашою допомогою. А завтра не захоче, щоб їй допомагали: те, що сьогодні актуально для розвитку дитини – вже не вимагає нашої допомоги.